Понеділок, Листопад 19

Іван Свирида: “Я хочу, щоб у нас поважали людей!”

Іван Свирида. Кажуть, що його не знає хіба що лінивий! І якщо хтось з ним і не знайомий особисто, то заправку Свириди у Кельменцях знають усі.

Співати од ніхто не збирається, та кожен із нас має право на слово! Одні мають відвагу… репетувати у себе вдома, інші, відважніші, – “бунтують” перед колегами на роботі; треті – встають і промовляють до людей на зібраннях.

Погоджуватись з тим, що каже підприємець Іван Свирида, чи ні – кожен вирішить сам, та послухати, можливо варто! Можливо, в його словах буде те, що НАС об`єднує?!

Іван Іванович виступив на сході жителів селища. Кельменчани сказане сприйняли позитивно. І ми би проминули цей виступ, коли б не керувалися ІСТИНОЮ: просто мовлене – це мить, що збігла, написане – вічне!

На сході селища Іван Свирида говорив про те, що дуже хоче, щоб кожен, зокрема, підприємець глянув навкруг себе і поставив собі запитання: де він працює і в яких умовах? З якою антисанітарією зіштовхуються споживачі, коли приходять за товаром чи іншою послугою до крамниці чи на ринок? Якщо площадка ринку у калабонях і болоті, то як в таких місцях можна торгувати продуктами?

На сході селища йшла мова про те, що всі кошти з бюджету Кельменців підуть на утримання дитячих садочків, грошей на ремонт доріг, тротуарів нема! Пан Свирида звернувся з проханням до кожного підприємця: “Дорога, яка біжить по при вашу крамницю чи ринок – це ваша дорога! Площадка біля крамниці, тротуар – це обличчя підприємця, котрий біля неї працює!”

Коли ми завітали до Івана Свириди в гості на заправку, всюди було чисто і сонячно. Чим мило користувався черговий Кельменецький песик.

Та головне було почути думки господаря: “Я хочу, щоб всі працювали чесно! У мене заправка. Об`єкт підвищеної небезпеки. Я маю на неї купу дозволів, сплачую повноцінний податок. Я не обкрадаю кельменчан. Бо я плачу так як належить! Та якщо поряд буде працювати хтось без дозволу, не сплачуючи такі податки так як я, то безумовно, у такого підприємця будуть нижчі ціни.

На перший погляд, нижчі ціни прийнятніші для споживача і він іде туди, де дешевше, та насправді ми обкрадаємо себе. До казни НЕ надходять кошти і ми бідні, і бідні! Дороги погані й погані…

У нас у районі,  були переробні підприємства. Хтось же приймав рішення про їхню ліквідацію! Я питаю себе – Леонід Буняк, батько нинішнього селищного голови, прийняв би таке рішення?! Та НІКОЛИ!

То були Люди! Вони вірою і правдою служили своєму народові. Та сьогодні цих людей викинули з пам`яті. Це старе минуле… Такі люди як Леонід Буняк – приклад людяності і порядності, про яку мали би згадати теперішні керівники.

Я був вражений, коли до мене звернувся Віталій Секрета. Він попросив мене взяти його на роботу… Лікар від Бога. Людина перенесла операції, після лікарняного прийшов на роботу, а йому сказали, що він більше НЕ потрібен… Щось у нас дуже робиться НЕ так!

Я орендую в Берново землю. За оренду гектару землі даю 900 кг пшениці. Може хтось дає більше… Не знаю. Та люди мають цікавитися – хто де і як розраховується з пайовиками? На жаль, ми, навіть для себе, для власної кишені ліниві.

Ми живемо у НЕ простий час, та дуже хочеться, щоб на життя всі дивилися реально! Без зайвих емоцій, без егоїзму і думка: “моя хата скраю, я нічого не знаю!” Такий принцип життя – самогубство! Принаймні, так вважаю я.”

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *