Субота, Липень 21

За лаштунками Дня медичного працівника

Сьогодні День того, завтра день цього! І на День припадає вже кілька визначень, так наче той день має на ті всі свята помножитись, проте так не стається і хочеться, просто, ДЕНЬ! Хочеться, щоб у кожному дні пам`ятали і про вчителя, і про лікаря, і про пенсіонера, і про жінку-маму, пожежника, неповносправного чи підприємця! Щоб ми всі і завжди були одне до одного УВАЖНІ, МУДРІ, ШАНОБЛИВІ!

Кожен, хто працює з людьми, а тим паче з особливими категоріями людей, знає як це не просто. І що через день, місяць чи рік настає мить, коли хочеться піти в ліс і НЕ бачити нікого! Хоч день!

Робота лікаря за своїм розкладом уже не проста. Ти маєш бути безвідмовним, не нормований робочий день, нічні чергування. І кожен, хто до тебе прийшов, він приніс з собою біль, не жарти. А буває ще й хамство…

Це не показують у кіно, та це не раз буває у житті, коли до лікарні привозять п`янь покалічену, вона тебе лупцює, а ти мусиш її рятувати і рятувати серйозно! Вгамовувати, складати кісточки, а протверезиться вчити розуму і думати: “Що я його тут вчу! Воно ж завтра буде таке ж саме! І, можливо, я вже не зможу порятувати зовсім…” Отак життя і йде!

Ми взяли найбільш яскраву приховану ілюстрацію з буднів лікаря. Та, насправді, ми більшість своїх недуг наживаємо собі самі, а потім біжимо за порятунком до когось! Бо нам то самоповаги нам не вистачає і ми не працюємо, а “рабствуємо”, то ніяк не розуміємо, що куріння, зловживання алкоголем, наркотики – це ознака на геройства, а слабкості, інтелектуальної надщербленості, зневаги до себе! То промокнемо, то перемерзнемо, то їмо коли вдасться…

Ми гордо полюбляємо говорити про народні традиції, а у нас немає елементарного – культури харчування. Наша їжа – це джерело нашої життєвої сили і наш найперший лікар. Та, на жаль, все виходить часто навпаки!

Ми годуємо дитину пельменями з оцтом, засипаємо цукерками, а потім питаємо звідки в дитини гастрит чи  цукровий діабет?.. І ніяк не можемо зрозуміти, що Бог створив людину так, що додаткового солоду вона не потребує. Глюкози, цукрів нашому організму вистачає з фруктів, солодких трав. Цукру в нашому тілі вимагають лише паразити і хвора підшлункова. Та ці проблеми настільки наші і так нами вміло  правлять, що ми от переконані, що три ложечки цукру в каву – це хочемо ми! Ні, шановні, ВОНИ! А нам не треба й одної!

Отак  себе нищимо, а потім шукаємо лікаря! І кожен розумний, справжній лікар на вагу ЖИТТЯ! І як би ми на лікарів не нарікали, а кожен розуміє, що лікарня потрібна! І лікарі також! ТОМУ:

ВСІМ лікарям, ВСІМ працівникам медичної галузі ми бажаємо МУДРОСТІ! Достатку! ЛЮБОВІ! Поваги! Також ЗДОРОВ`Я! Залізної Витримки! САМОПОВАГИ!

 

Напишіть відгук

Ваша пошт@ не публікуватиметься. Обов’язкові поля позначені *