Салон ComfortHouse

Друга Світова: її жертви і наша пам’ять!

На прикінці жовтня 1944-го  року з Західної України було видворено німецьких нацистів. Влада на території України перейшла до рук радянських військ.

Ми, посттоталітарне суспільство, досі сприймаємо це під диктовку СРСР, як як щось цілковито позитивне. Та насправді була війна! Війна, яка у машину примусу і смерті загнала мільйони людей! Нацизм – зло, та тоталітарна імперія СРСР була не меншим злом.

Мабуть, найперше, що маємо ми пам’ятати – у роки Другої Світової найбільша кількість загиблих – це українці. Друга світова повністю проковтнула Україну, Білорусію, Польщу, та найзапекліші бої велися тут, на території України. Протистояння йшло з трьох сторін: нацисти, совєти, націонал-патріоти. Хтось ішов на війну добровільно, а когось гнали… здобувати у бою зброю!.. І чи виживеш ти, нікого не хвилювало!

Кожне село Кельменеччини має списки загиблих. Переважна більшість чоловіків була мобілізована у цих краях примусово совєтами у 1944-му. І коли дивишся на портрети загиблих, душа завмирає! Які гарні діти могли ще народитися від цих вродливих сильних чоловіків?! Не склалося. Бо й ті, що народилися,  після 1944-го вимирали від тифу та голоду. І яка ницість, коли й сьогодні є ті, хто намагається виправдати загибель безвинних людей і називає себе істориками…

28 жовтня представники влади Кельменеччини поклали до пам’ятників загиблим у Другій світовій війні квіти. Це крок пошани, який має бути обов’язковим для кожної свідомої людини! Квіти біля цих пам’ятників завжди мають бути свіжими.

Цілком можливо, що радянські обеліски з часом стануть більш українськими. Адже загиблі у Другій світовій – частина від загиблих в радянські часи. Вони з того самого ряду, в якому вивезені до Сибіру, померлі від голоду, закатовані як вороги народу. Чи в нас таких не було?.. Чи Радянський Союз геть стерилізував нашу пам’ять?.. І все що ми бачимо у минулому, це відносну економічну стабільність брежнєвських часів?.. Та, можливо, не варто забувати, що насправді, правду радянська імперія від нас ховала! Навіть про ту «стабільність», яка нам, пересічним жителям СРСР видавалася гранітною, а насправді, як «Титанік» ішла на дно!

 

Ангела Ткач-Вишня