Четвер, Листопад 22

Tag: ми

1990-ий! Мудрість чи хитрощі? І наше болото…

1990-ий! Мудрість чи хитрощі? І наше болото…

| Коментарів немає
1990 рік. За 28 років змінилося ціле покоління людей. Сьогодні, у більшості владних крісел, на рівні районів, сидять хлопченята які народилися після 1990 року. І у них немає живої пам`яті про те, що творилося у тому далекому і, зовсім близькому, 1990-му році. Вони не пам’ятають як наш люд «змітав» усе з полиць у наших крамницях і вивозив до Польщі. А перед цим поляки скуповували у нас все золото, а ми в них – джинси… жувальні гумки… Поїзд «Чернівці – Перемишль» нагадував консервну банку набиту і нашими перекупниками, і румунами. І їхати в тому потязі, не раз, доводилося на одній нозі! А румуни народ особливий! Тому то у Львові, то у Чернівцях щоразу хтось виходив на перон у сльозах і з галасом – ОБІКРАЛИ! У цей час по великих містах проходили страйки, мітинги, віче! Слово «РУХ»,
Це ЦІКАВО! ЦІКАВО! ЦІКАВО!

Це ЦІКАВО! ЦІКАВО! ЦІКАВО!

| Коментарів немає
Нас на планеті  майже 8 мільярдів! Вдумайтесь у цю цифру! Українцям від цієї цифри хіба плакати і згадувати, що у 1913 році нас було понад 90 мільйонів!!! Нас винищили! Фізично винищили! І… винищують далі. Зброєю і без неї. Адже тепер, щоб винищити люд достатньо змусити його їсти хімічну та з генетично модифікованої сировини продукцію. Цілковито «посадити» на хімічну симптоматичну медицину і різати, різати, різати... все гаразд… народ, тим паче після вибухів на ЧАЕС, вимирає німо... Тому якщо ви називаєте когось народом-мучеником, погляньте спочатку на себе! 26 квітня чергова річниця трагедії на Чорнобильській атомній, наш національний щорічний день трауру, коли по-людськи, кожен із нас має запалити вдома свічечку в пам`ять про всіх загиблих, з болем про всіх не народжених в наслі
Так було і так має бути у Кельменцях завжди!

Так було і так має бути у Кельменцях завжди!

| Коментарів немає
Щороку, в третю неділю квітня, в Україні відзначають День Довкілля. Та яке воно наше довкілля? Торішнє листя, пластикові пляшки, опалі сухі гілки, жалюгідне видовище смітників і ВЕЛИКЕ ПИТАННЯ: а ми серед цього всього люди?.. Це питання залишається відкритим! Та споглядати як вчора сумлінно учні Кельменецького ліцею-опорного закладу, працівники різних організацій прибирали парк, різні куточки селища, було неймовірно приємно! Толока вдалася! І, можливо, кожен ліцеїст, котрий так натхненно і радісно підмітав доріжку, завтра не кине серед парку обгортку від шоколадки і не дозволить зробити цього комусь іншому?! Така толока щорічна ініціатива Кельменецької селищної ради. І низький уклін всім, хто взяв у ній участь. Наша земля, кожен парк, яр, річка, поле - це ми! І любити землю